Лемки, Бойки, гуцулы и долиняне

A

Alamak

Цензор
rusiny-map1.jpg

Kartarusin_7644791_1665333.jpg

PB160436.JPG

x_e7189c66.jpg

5b498ee1e625.jpg

Karta_Lemkivshchiny.jpg

Хорошо видно, что на последней карте восточная граница территории лемков показана восточнее, чем на предыдущих 3-х картах (они там дальше проникают в Закарпатскую область и заходят во Львовскю область, не оставляя Бойкам их показанного на других картах ареала в Польше)
Какие кары (из последних четырёх) верны?
И с чем связаны отличия?
 
aeg

aeg

Принцепс сената
Лемков в 1946-1947 гг. переселяли из Польши на Украину, в результате часть северной Лемковщины заселили поляки, а часть вообще осталась пустой.

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=48171


Поэтому границы Лемковщины и неясны. Они различаются в зависимости от того, считать ли незаселённые районы Лемковщиной или нет.

Кроме того, население ведь не моноэтнично, на одних картах могут считать области со смешанным населением Лемковщиной, на других нет.


 
K

Kryvonis

Цензор
Бойки и верховинці это практически одно и то же. Долиняни, Руснаки и Лемки то также одно и то же. Просто все три эти группы разговаривают на трех говорах - лемки, обозначенные на англоязычной карте, говорят на так называемой лемківській мові (мікромові) , которая имеет много польских заимствований, а также бойковского и гуцульского говоров. Обозначенные на английской карте руснаки это те же лемки но в Словакии, которые называют свой говор русинською бесідою, которая имеет многочисленные заимствования из словацкой. Долиняни это лемки которые проживают в Украине. На четвертой карте часть бойковских земель включена в состав лемков. Дело в том, что граница между бойками и лемками размыта, как и между лемками и гуцулами а их говоры могут отличаться незначительно. Показательный пример этого среднезакарпатские говоры. Для бойков Закарпатья характерен верховинский диалект бойковского говора. Вообше бойки и гуцулы это наиболее горские группы украинцев. Очень часто верховинцев бойков путают с лемками из-за большого пласта общей лексики. Среднезакарпатские говоры вообще имеют черты как лемковского так и бойковского и гуцульского говоров. В общем, сложно провести четкую границу, но это не значит что все три этнографических группы являються частью одной общности.
Есть такие говоры - Среднезакарпатские говоры
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%...%80%D0%BA%D0%B8
Известные бойки - Юрій Дрогобич — філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини;
Петро Конашевич Сагайдачний — гетьман Війська Запорозького;
Юрій-Франц Кульчицький — купець, солдат, товмач, засновник першої в Європі мережі кав’ярень;
Іван Креховецький — генеральний суддя часів Хмельниччини;
Миколай Зиблікевич — президент Кракова, голова Галицького сейму;
Іван Вагилевич — священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч;
Іван Франко — письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч;
Михайло Вербицький — композитор, хоровий диригент, священик, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна»
Лесь Курбас — режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач, Народний артист Республіки (1925);
Кузан Мар'ян — французький композитор і диригент українського походження;
Степан Бандера — політичний діяч, голова Проводу ОУН-Б;
Рабій-Карпінська Софія — мовознавець-діалектолог;
Володимир Глухий — актор, заслужений артист України;
Наталка Карпа — співачка, заслужена артистка України;
Пагутяк Галина Василівна — українська письменниця, лауреат Шевченківської премії.
Хай Михайло — вчений-фольклорист, збирач і виконавець народної інструментальної музики, обрядових пісень та епічних дум, доктор мистецтвознавства.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B9%D0%BA%D0%B8
Известные лемки -
Богдан-Ігор Антонич — поет, прозаїк, перекладач, літературознавець;
Никифор Дровняк — художник;
Енді Ворхол — художник у діаспорі;
Дурняк Богдан Васильович — український учений у галузі комп'ютерних технологій друкарства,ректор УАД, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
Старак Теодозій Васильович — український дисидент, громадський діяч і дипломат. Перший посол незалежної України у Польщі (1991).
Дошна Юлія - лемківська співачка.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BC%D0%BA%D0%B8
 
K

Kryvonis

Цензор
На польской карте, где обозначение grupa ruska обозначает украинские субэтносы, долыняне же на польской и англоязычной карте не тождественны. Относительно карт, то четвертая карта нечеткая и приблизительная, шестая создана лемками и довольно субъективная, вторая без комментариев, на первой же не указаны границы между этническими группами и всех записано в карпато-русины, больше всего стоит доверять пятой карте, в которой показаны приблизительные границы между этническими группами, хотя на ней уже можем наблюдать фрагментацию лемков и бойков на разные диалектные группы.
 
Rzay

Rzay

Дистрибьютор добра
О попытке лемков обзавестись национальным государством:

Русская Народная Республика Лемков (Западно-Лемковская Республика, Лемко-Русинская Республика), государственно-политическое образование, основанное во Флоринке 5 декабря 1918, явившееся следствием Первой мировой войны, после ликвидации Австро-Венгерской империи. Как имеющая русофильскую направленность, она сначала планировала объединение с демократической Россией и была против объединения с Западноукраинской Народной Республикой. Но поскольку объединение с Россией не представлялось на тот момент возможным, была выдвинута идея присоединиться к Карпатской Руси на южных склонах Карпат, как автономная провинция Чехословакии. Республику возглавил Президент Центрального Национального Совета, Доктор Ярослав Качмарчик. Он вышел из польского правительства в марте 1920 г., 12 марта польские войска заняли территорию РНРЛ и ликвидировали республику. Её лидеры предстали перед польским судом по обвинению в государственной измене, но были оправданы, так как защита доказала что они никогда не являлись гражданами Польши. Это государство имело сходную историю с Команчанской Республикой в восточной Лемковщине.
Нажмите, чтобы раскрыть...
вики
 
K

Kryvonis

Цензор
Была еще лемковская республика возглавляемая украинофилами.
Республика Команча (Восточно-Лемковская республика) — объединение 30 лемковских сёл, объявивших в селе Команча о создании республики в восточной Лемковщине 5 ноября 1918 года. В декабре 1918 года на совете в Вислове принято решение о присоединении к ЗУНР. Окончательно ликвидирована польскими войсками 23 января 1919 года.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%...%B8%D0%BA%D0%B0
 
K

Kryvonis

Цензор
А вот тут о Команчанской республике намного больше - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%...%96%D0%BA%D0%B0
Команчанська Республіка (Команецька Республіка, Східно-Лемківська Республіка) — державне утворення, що об’єднало під гаслом єдиної української національної та державної ідеї майже 30 лемківських сел, але була ліквідована через 3 місяці після свого утворення. Утворено 4 листопада 1918 року, ліквідовано 23 січня 1919 року.
Після розпаду Австро-Угорщини на Західний Україні розгорілися перші спалахи визвольної боротьби. З листопада 1918 р. парох села Вислік Великий о.Пантелеймон Шпилька отримав прокламацію про проголошення ЗУНР. Разом з парохом села Вислік Нижній о. Михайлом Теслею і учителем Грицем Судомором вони вирішили скликати наступного дня селянське віче у місцевій школі.
4 листопада до школи прибуло 70 делегатів із сіл Вислік, Команча, Полави, Поляни Суровичні, Дарів, Щавне, Прибишів. До згаданих сіл приєдналися селяни сіл Репедь, Лупків, Должиця, Чистогорб, Явірник, Радошиці, Ославиця, Лукове, Зубенське, Смільник, Миків, Душатин, Прелуки. На зборах засновано Повітову Українську Національну Раду з осідком у Вислоці Великому (Вижньому), головою якої обрано о. Пантелеймона Шпильку та проголошено створення Східно-Лемківської Республіки, також відомої в українській та польській історіографії як Команчанська або Команецька Республіка, адже саме у селі Команчі знаходився головний оборонний штаб.
Було вибрано управу з 11 осіб, яку очолили о. П.Шпилька та селянин з Команчі Андрій Кир — комендант міліції. Виконавчий орган Команчанської Республіки мав назву "Комісаріат повіта Саніцького у Вислоці Великім". Було ухвалено форму і зміст державної печатки. Для організації проти польського фронту та надійної охорони кордонів проголошеної республіки, о. Шпилька привіз з Угорщини до Вислока 12 офіцерів, розподіливши їх до шести станиць у селах Вислоці, Суровиці, Команчі, Щавнику, Куляшному, Репеді.
У грудні 1918 на черговій нараді уповноважених у Вислові прийнято ухвалу, приєднати Східно-Лемківську Республіку до ЗУНР, адже її представники республіки, яка охоплювала близько 30 лемківських сіл з майже 18-тисячним населенням, недвозначно вважали себе частиною ЗУНР, а своє окремішне самоврядування — тимчасовим і вимушеним. Спроби отримати військову допомогу зі Стрия та Самбора не мали результату. Військова команда Стрия не вірила в успіх українського руху на Лемківщині, тому не надала Команчанській Республіці дієвої підтримки. Єдиним захистом для «команчан» була організована ними міліція (близько 800 осіб). За умов відсутності зв’язку з центральним урядом ЗУНР Команчанська Республіка вимушена була діяти автономно. Тадеуш Анджей Ольшанський звернув увагу на той факт, що «команчанці», шукаючи підтримки в Стрию, не намагались об’єднатись з ближче розташованими осередками влади ЗУНР у Лютовиськах та Балигороді. На думку дослідника, в основі цього факту могли бути міжетнічні та соціальні чинники: почуття «вищості» лемків по відношенню до бойків, а також недовіра місцевих селян до урядуючих у Балигороді службовців – переважно «міських панів» (у «Команчанській Республіці» урядували в основному селяни та священики)
Оскільки Східно-Лемківська Республіка відкрито прагнула до об'єднання з Україною і тому польські легіонери вирішили якомога скоріше її знищити. Вони зайняли Щавне, але під натиском селян з Прелук і Репеді цього разу змушені були відступити. Легіоністи повторили напад на Щавне, але селяни відтіснили їх до Сянока, причому вісьмох роззброїли.
23 січня 1919 великий загін польського війська напав на Вислік. Після завзятої сутички військо здобуло перемогу і вирушило до Команчі. У битві загинули селяни Федір Чура, Іван Карнафем, багатьох було заарештовано. Коменданта поліції Щуровського після жахливих катувань польські вояки розстріляли. Діяльність управи припинилася.
 
Rzay

Rzay

Дистрибьютор добра
Kryvonis сказал(а):
Также в те времена существовала и Гуцульская республика - http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%...%B8%D0%BA%D0%B0
Нажмите, чтобы раскрыть...
Вот интересно, почему Галиция и Закарпатье при при присоединении к СССР не удостоились статуса автономий? Рассчитывали так быстрее их переварить? В результате бациллы хардкорного украинского национализма были разнесены по всей огромной Украине.
 
K

Kryvonis

Цензор
Распространенное среди русских заблуждение, что если человек патриот Украины, то он обязательно из Западной Украины.
Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р, 9 березня 1814 с. Моринці Київської губернії, тепер в Черкаської області — 10 березня 1861 Санкт-Петербург)
Васи́ль Семе́нович Сту́с (*6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — †4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.
Іва́н Миха́йлович Дзю́ба (*26 липня 1931, с. Миколаївка Ольгінського (тепер — Волноваського району) Донецької області (тоді Сталінської)) — український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999—2001).
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B7%...%B2%D0%B8%D1%87
В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (*24 грудня 1937 с.Єрки,Черкаської області — †25 березня 1999, Бориспіль,Київської області) - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%...%B2%D0%B8%D1%87
 
A

Alamak

Цензор
Kryvonis сказал(а):
Бойки и верховинці это практически одно и то же. Долиняни, Руснаки и Лемки то также одно и то же. Просто все три эти группы разговаривают на трех говорах - лемки, обозначенные на англоязычной карте, говорят на так называемой лемківській мові (мікромові) , которая имеет много польских заимствований, а также бойковского и гуцульского говоров. Обозначенные на английской карте руснаки это те же лемки но в Словакии, которые называют свой говор русинською бесідою, которая имеет многочисленные заимствования из словацкой. Долиняни это лемки которые проживают в УкраинеНа четвертой карте часть бойковских земель включена в состав лемков. Дело в том, что граница между бойками и лемками размыта, как и между лемками и гуцулами а их говоры могут отличаться незначительно. Показательный пример этого среднезакарпатские говоры. Для бойков Закарпатья характерен верховинский диалект бойковского говора. Вообше бойки и гуцулы это наиболее горские группы украинцев. Очень часто верховинцев бойков путают с лемками из-за большого пласта общей лексики. Среднезакарпатские говоры вообще имеют черты как лемковского так и бойковского и гуцульского говоров. В общем, сложно провести четкую границу, но это не значит что все три этнографических группы являються частью одной общности
Нажмите, чтобы раскрыть...
А лемки и бойки - это самоназвания? Или так их называют соседи?

Или эти названия вообще придуманы этнографами и языковедами?

А как самоопределяется население тех мест, где проходят размытые бойко-лемковская и гуцуло-бойковская языковые границы?
Долиняни это лемки которые проживают в Украине
Нажмите, чтобы раскрыть...
Долиняне на 3-й карте (польскоязычной) показаны вокруг города Санок.
А на 5-й (англоязычной) карте долинянами обозначено очевидно всё небойковское и негуцульское украинское (руское) население Закарпатской области Украины? Тогда получается, что все они лемки?
 
A

Alamak

Цензор
Kryvonis сказал(а):
Известные бойки - Юрій Дрогобич — філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини;
Петро Конашевич Сагайдачний — гетьман Війська Запорозького;
Юрій-Франц Кульчицький — купець, солдат, товмач, засновник першої в Європі мережі кав’ярень;
Іван Креховецький — генеральний суддя часів Хмельниччини;
Миколай Зиблікевич — президент Кракова, голова Галицького сейму;
Іван Вагилевич — священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч;
Іван Франко — письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч;
Михайло Вербицький — композитор, хоровий диригент, священик, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна»
Лесь Курбас — режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач, Народний артист Республіки (1925);
Кузан Мар'ян — французький композитор і диригент українського походження;
Степан Бандера — політичний діяч, голова Проводу ОУН-Б;
Рабій-Карпінська Софія — мовознавець-діалектолог;
Володимир Глухий — актор, заслужений артист України;
Наталка Карпа — співачка, заслужена артистка України;
Пагутяк Галина Василівна — українська письменниця, лауреат Шевченківської премії.
Хай Михайло — вчений-фольклорист, збирач і виконавець народної інструментальної музики, обрядових пісень та епічних дум, доктор мистецтвознавства.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B9%D0%BA%D0%B8
Известные лемки -
Богдан-Ігор Антонич — поет, прозаїк, перекладач, літературознавець;
Никифор Дровняк — художник;
Енді Ворхол — художник у діаспорі;
Дурняк Богдан Васильович — український учений у галузі комп'ютерних технологій друкарства,ректор УАД, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
Старак Теодозій Васильович — український дисидент, громадський діяч і дипломат. Перший посол незалежної України у Польщі (1991).
Дошна Юлія - лемківська співачка.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BC%D0%BA%D0%B8
Нажмите, чтобы раскрыть...
Село Ивана Франка Нагуевичи, кажется, лежит не в горах? А бойки же живут только в горах?

Сагайдачный разве тоже родился в горах?
В любом случае его родители пришли на Прикарпатье как вассалы князя Острожского, женившегося на Тарновской (на чьих землях наверное и поселилась семья Конашевичей?)

Возможно и с Креховецким та же история? Его отец или дед не были вассалами Острожских?
 
K

Kryvonis

Цензор
Дрогобычский и Самборский район являются частью Бойковщины. Сагайдачный родился в селе Кульчицы. В Нагуевичах же было написано литературное произведения Захар Беркут.

 
K

Kryvonis

Цензор
На польской карте долыняне это група смешаного украинско-польского происхождения. Долыняне польской карты это смешанная группа лемков и поляков.
Впервые бойками бойков м лемков лемками назвал Й. Левицкий.
Относительно происхождения названия гуцул нет ясности
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%...%83%D0%BB%D0%B8
Одна група істориків (К.Мілевський, Л.Голембйовський, Ю.Коженьовський, І.Вагилевич, Ю.Федькович, О.Моргенбессер, В.Поль), етнографів, лінгвістів доводила тюркське, половецьке, печенізьке походження назви. Фольклорист і етнограф О. Кольберг стверджував, що це залишки різних кочових орд. С. Витвицький пов'язував назву гуцул з іменем Гецтели — брата князя Великої Моравії Ростислава або виводив її від горулів-гунів. Я.Головацький, М.Казанович, Є.Калужнянський, I.Огоновський, I.Крип'якевич, В.Гнатюк дотримувалися думки, що назва гуцули походить від молдавського слова гоц, гуц — розбійник, опришок.
Львівський лінгвіст М. Худаш вказує на заплутаність різних теорій походження слова і пропонує походження гуцулів від людини на ім'я Гуцул. Він каже: Гуцули могли свою назву успадкувати від якогось, писемно не засвідченого відгалуження слов'янського населення.
Український лінгвіст В. Чапленко, який у своїй статті Походження назви гуцул, що була опублікована в 1-му томі Історії Гуцульщини (Чикаго, 1975), претензійно заявляв, що про справжню етимологію назви гуцул, що схожа на осетинські слова гуцул та гилець та далі, посилаючись на свою адигейську теорію, він переконує, що назва гуцул споріднена із словом гудзик, куций тощо. Зрештою В. Чапленко робить висновок, що ці назви дуже давнього походження.
Макс Фасмер приводить міркування Яна Розвадовського про те, що слово потрапило до української через румунську мову і походить з готської guta — «гот».
Цікаво, що у мові басків є слово hucul, яке перекладається як «людина, яка живе у печері».
На думку краєзнавця й дослідника Гуцульщини Миколи Савчука з Коломиї назва гуцул могла означати якийсь рід чи плем'я старих хорватів, які заселяли великі терени у докняжу добу. Коли в 10 ст. хорвати покинули Галичину під тиском інших руських племен і перебралися на Балкани, то залишилася пам'ять-назва про них, яку нав'язали новим племенам. Тому гуцули ображалися, якщо їх називали гуцулами, бо вони не були гуцулами, а лише успадкували чиюсь назву. Гуцули казали про себе, що вони «ирщені», себто охрещені, а не язичники, яких очевидно переслідували або недолюблювали. Так само предки нинішніх горян називали себе руськими. Щойно у 21 столітті горяни змирилися з тим, що вони гуцули — і тепер ця назва поширилася на інші, навіть перехідні терени, аж до річки Пруту. Наприклад, з'явився термін Коломийська Гуцульщина.
Як не дивно, але науковці досі не звертають уваги на те, що Гуцул як прізвище чи прізвисько, чи ім'я згадується у підтвердній грамоті молдовського воєводи Штефана за 14 ст.
На території Гуцульщини не виявлено жодних даних про поселення з передісторичних часів, Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, тому конкретно твердити про появу в ці періоди самої назви гуцул немає підстав. Як свідчать історичні дані, основний процес заселення Гуцульщини припадає на XIV—XVII ст. Уважний перегляд актового матеріалу переконує, що назви гуцул, Гуцульщина ще тоді не існували, або не були у широкому вжитку. Тільки з середини XVIII ст. в історичних документах зустрічаємо прізвища Гуцул, Гуцуляк, і лише на початку XIX ст. в письмових документах вже явно йдеться про гуцулів — жителів Східних Карпат.
Новоприбулим в село чи місто давали прізвища за місцем походження або за фахом чи ремеслом, яким новоселець чи його предки займалися, отже, і вихідцям з Гуцульщини в суміжних з нею селах давали прізвища Гуцул, Гуцуляк.
 
K

Kryvonis

Цензор
Если бы вы спросили украинского крестьянина в Закарпатье в ХІХ веке он сначала бы назвал свое клановое происхождение - из какой семьи он происходит (а семьи в Карпатах большие за численностью), потом бы назвал себя русином (в смысле украинцем). Путаницу внесла эпоха национализма в ХІХ веке, когда местное население разбилось на четыре лагеря в политическом отношении. Были в общем славянофилы, которые позже стали словакофилами. Были мадьярофилы которые выступали за союз с венграми. Были украинофилы (они были преимущественно греко-католиками) которые выступали за альянс с жителями Галичины, были русофилы о которых и так все наслышаны. Среди русофилов популярно язычие, среди украинофилов популярен среднезакарпатский диалект который являеться своеобразной лингва франка для Закарпатья. Долыняне на английской карте это преимущественно лемки. Местное население в общем самоопредялеться как русины и украинцы. Смешение гуцулов и бойков с лемками происходило в долинах и на равнинах. В горах же более сильны этнические отличия. Лемки свысока смотрели на бойков как на более высокогорных, а значит более бедных жителей. В общем лемки также свысока смотрели и на гуцулов. Чем выше в горы тем беднее села и меньше возможности жить не животноводством и пастушеством. Наиболее воинственные из украинских карпатских славян это гуцулы. Недаром именно на их землях действовали Олекса Довбуш и Лукьян Кобылыця. Кырыло Йосыповыч Трыльовский же стоял у истоков организации Украинских Сичовых Стрильцив. Наиболее консолидированные это бойки. Наиболее до ХХ в. развитые в экономическом отношении это лемки. Более тесные отношения с равниными венграми обусловили большое количество хунгаризмов в их диалекте в Закарпатье.
 
K

Kryvonis

Цензор
Долыняне на англоязычной карте это также группа смещаного происхождения. Среди этих долынян конечно больше всего лемков как более равнинных, а значит и более численных жителей.
 
Для ответа нужно войти/зарегистрироваться
Верх