Вот, что писал по поводу вокняжения Владислава Кормильчича М. Волощук
попри відсутність детальної інформації в сенсі відображення прав-
ління Володислава, зрозуміло – його місце та роль у Галичині значною мірою залежали
від позиції і симпатій Арпадів. На нашу думку, Ендре ІІ, ураховуючи події кінця 1213 –
початку 1214 рр. (заколот баронів в Угорщині та вбивство королеви, примусове при-
значення співправителем старшого сина Бели, військові невдачі Кормильчича, польсь-
ко-угорські протиріччя та ін.), поступово усвідомлював складність внутрішньопо-
літичної та міжнародної ситуації для власних володінь і для себе особисто. Щойно
встановлена в залежній від монарха Галицькій землі особа місцевого за походженням
боярина, замість бажаного спокою та забезпечення стабільності, у черговий раз викли-
кала спротив сусідніх руських і польських князів, які вбачали в цьому акті нехтування
засадами феодальної ієрархії, таким чином піддаючи сумніву права короля на вказані
території, здобуті ще в серпні 1205 р. Не виключено, що втрата угорським володарем
певного військового контингенту в битві на р. Бібрка також не добавила прихильності
до особи Кормильчича, засвідчивши неспроможність останнього самостійно гаранту-
вати безпеку на східних кордонах. Подібні мотиви змусили короля переглянути власну
зовнішньополітичну програму, погодити з Лешеком Білим (Lesthko Albus, 1194–1227 рр., з
перервами) переділ Галицької і Волинської земель і, відповідно, вдруге позбавити
Володислава галицьких повноважень за рахунок надання земельного пожалування в
Нітранському комітаті.
http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vpnu...015/038-047.pdf
