Битва у Синих Вод

K

Kryvonis

Цензор
Хроника Быховца:
1351 hod. Kniaź weliki Olgierd, sobrawszysia so siłami swoimi litowskimi, y szodszy pobił tatar na Siney wode, troch bratow, Chaczy-beja, a Kutłubuhu, a Dmitreja. A tyie try braty u Orde panowali a otczycze y dedycze byli Podolskoie zemli, a ot nich położeni byli na Podoli atamany, kotoryie wsi dochody zawedali, a k nim pryieżdżali baskaki tatarskije i w tych atamanow beruczy dani k Orde wożywali. Brat że welikoho kniazia Olgierdow kniaź Korjat derżal Nowohorodok Litowski, a w neho byli czotyry syny: kniaź Jurj, kniaź Alexandr, kniaź Konstantyn a kniaź Fedor. Ino tyie kniażata Korjatowiczy, try braty, z dozwoleniem welikoho kniazia Olgierda, diady swoieho, y s pomoczyiu litowskoiu poszli w Podolskuju zemlu. A w tot czas w Podolskoy zemli ne był ni odyn horod ni derewom rublenny, ni kamenem budowany. /стр.36./ Tohdy tyie kniażata, pryszodszy w Podolskuiu zemlu, y woszli wo pryiaźń so atamany y poczali boronity Podolskuiu zemlu od tatar, y bayskakom wychoda poczali ne dawaty. Nayperwey naszli sobie twerżu na rece na Smotryczy, y tut sobi naradyli horod Smotrycz. W druhom meste byli czerncy w hore, i w tom meste naradyli horod Bokotu. Y łowiaczy w łowach pryhodyłosia im uhonity oleney mnoho w tom ostrowe, hde nyni Kamenec łeżyt. I posekszy les umurowali horod Kamenec; a z toho wsi horody podolskija podełali y wsiu zemlu Podolskuiu osieli.
Летопись Рачинского:
О Подольскои земли
Коли Витовт пошол y поле з литовъским воиском и побил татар и князеи татарских на имя Хачея a Колобута П, a Дмитрея. A тые тры браты татаръские, отчычы и дЂдичы Подольское земли, и завЂдали от них отаманы a прыеждчаючы дани в них бирали у-в отаманов c Подольское земли Р. A князь Корят, брат князя Олькгирдов, держал Новгородок Литовскии, a в того Корята чотыры сыны были: князь Юри a князь Александро, a князь Костентин, a князь Федор. И тые княжата Коръятовичы князя Витовтовою помочю и волею пошли y Подольскую землю. A тогды y Подолскои земли не было еще ни одного города мурованого a ни деревяного. Тогды тые княжата Корятовичы, пришедшы y Подольскую землю, вошли y прыязнь з отаманы и почали боронити их от татар и дани татаром не почали давати. Непервэи нашли собЂ тверъжыцу на рецэ на Смотричы, л.261. и тут собЂ город Смотрыч удЂлали, a в другом местцы на Смотрычы ж город Бокут поставили. A потом, ловечы y ловех, и прыгодилося им стадо оленеи наехати на том мЂсте, гдЂ тепер Каменецкое мЂсто лежыть. И тые княжата розселилися на том мЂстцу и город змуровали Каменец, a c того вси городы Подольские помуровали и оселилися тые Корятовичы. A потом один брат их отехал до вгорского кроля, князь Костентин, и там умер, a князя Юря волохове убили, a князя Александра татарове убили. И як тых трех братов не стало, ино их четвертыи брат y Литве держал Новгородок, князь Федор, и к тому еще держал Гомеи. И пошодшы з литовским воиском засядеть Подольскую землю к Литве.
Ольшевская летопись:
ako xiądz vielki Vitold z Litwi iechal do Podola
Potem, gdi xiądz vielki Vitolt do Podolskiey ziemie iechal z Litwi do Vielkiego Luczka, a xiądz Olgird poszedł w pole z litewskim voyskiem i pobił tatarow na Siney Vodzie, vbil trzech bratow, tatarskich xiążąt, Chaczabeia, Kukubuha, с.312. Dmitreia. A czi trzey bracia tatarskie, oycziczi bili i dziedzice ziemie Podolskiey, i trzimali od nich othamoni, a przyeżdzaiąć samy danie brali v swich otamonow s Podolskiey ziemie. A brat xiędza Olgirdow, xiądz Koryat, dzierzal Nouogrodek Litewski, a v tego xiędza Koryata bili czteri siny, xiądz Iurgy, Alexander, Constanti i xiądz Chwiedor. I czy xiążąta Koryatoviczi xiądza Olgirdovą pomoczą i z volia poszli w Podolską ziemią. A tedi w Podolskiey ziemi żadnego zamkv murovanego i drzevianego nie bilo, tedi thy xiążąta Koryatoviczi prziszedwssi w Podolską ziemią, veszli w przyasn z athamoni i poczali ich bronicz od tatarow i dani tatarom poczali nie davać. Napiervey nalezli sobie twierziczą na rzece Smotrzicy i tam sobie zamek Smotrżić vdzielaly, a w drugim miesczv na Szmotrziczv sz zamek Bogutą postavili. A potim, loviacz w loviech, przidalo się ym stado ieleny nadiechacz, gdzie teras Kamienieczkie miasto iest, i czi xiążąta posiekli las, na tim że miesczv Kamieniecz zamek zmurowali. A s tego wszitki zamki Podolskie zmurovali i osedli czi Koryatoviczi. A potim ieden ich brat odiechal do vęgierskiego krola, xiądz Constantin, i tam zmarł; a xiędza Iurgia volochovie vbili, xiędza Alexandrą tatarovie tesz vbili. Iako tich trzech bratow w żivocie nie stało i po nich czwarti brat w Litwie dzierzal Nouogrodek, xiądz Chwiedor, i ku temv ieszcze dzierżal Homel, zszedwssi z litewskim voyskiem zasiądzie Podolską ziemią kv с.313. Litwie. Takiesz xiądz vielki Vitolt osiadł na wszitkiey ziemi, na vielkim xiąstwie Litewskim, i xiądz Chwiedor Koryatoyycz nie chciał bil slużić xiędzv vielkiemv Vitoltu że wszitką 187 ziemią Podolską, i xiądz vielki Vitolt poszedł ze wssitkim voyskiem do Podola litewskim. I xiądz Chwiedor vsliszal to Koryatovicz i pobieżi do Vęgier, a zamki osadzi volochi, i vegierski da iemu pomoc na Vitolta. A xiądz vielki Vitolt pervei szedł do Braslava i Braslaw wziął, a potim prziszedl pot Kamienieć i na drugi dzien Kamieniecz wziął, i dalei Smotrzić, Skalę, Czerzniew zameczek, i wszitki zamki pobrał i voievodą xiędza Chwiedora poymal, i po wszitkich zamkach podolskich swoye starosti poosadzal. Potem tesż krol polski Iagailo począł prosić xiędza vielkiego Vitolta, moviącż: «Bracie mili, dal tobie mili bog tą czesć, dostales ziemie Podolskiey litewskim voyskiem, a s czudzich stron nigd tobie nie pomogl, vczin tesz tą mnie czesć, day mi polovinę ziemie Podolskiei w pieniądzach dzierżecz». I xiądz vielki Vitolt dal krolv ve duudziestu tisiąć kopach Kamieniec zamek, Smotrzić, Skalą i Czierzniew zamek, a na inssich zamkach podolskich swoie starosti vstanovil, na Braslaviv, na Sokolczv i na Vinnici; a krol ti zamki w tich pieniądzach dal panu Spitkv dzierżeć. Kiedi xiądz vielki Vitolth bil się s tatari, i pana Spitka tatarovie vbili, i pani Spitkova wdovą została, i dziątky male, i krol polski zas począł posilacz с.314. do vielkiego xiędza Vitolta: «czosz nąm dal poloviczą ziemie Podolskiey, i my thi zamki bili dali panu Spitku ve duudziestu tisiącz kopach grossi, a tak teras pani Spitkova wdova została, i dziatki male, a od tatar nymasz ziemie komv bronicz. Day moych mnie dwadziescia tisiącz kop grossi, a zamki swoie zas swoie pobierzi k sobie». I xiądz vielki Vitolt poslal krolv dwadziescia tisiącz kop grossi panem Niemirem a Dmitrem Vasileviczem, a zamki swoye pobral za siebie i starostą swego na tich zamkach osadził na imię Hornowskiego, a potim dal Podole wszitko panu Piotrv Montigirdoviczv, a potim dal Podole panu Dedigoldv, a potim dal Dedigoldv Smolinsko, a Podole dal panu Dolgirdv. A pan Dolgird trzimal ti zamki do smierci vielkiego xiędza Vitolta, i kiedi Vitolt smerl i przyechawssi lachovie, pana Dolgirda s Kamienca zezvali do siebie na radą i, do radi nie dopusciwssi, iego zabili, i Kamienieć zasiedli i insse Podolskie zamki, i do tich czassow tym Podole za lachi zaszło, i teras dzierżą.
Румянцевская летопись
О Подолскои земли
Опять отселЂ почнем, коли князь Олкгирд пошол в полЂ c литовским воиском и побил татаров, татарских князеи ХачЂя a Колобуга, a Дмитрия. A тыи три браты татарскии, отчичи и дЂдичи Подолские земли были, и завЂдали от них отаманы a приезжаючи дани бирали у-в отаманов c Подолское земли. A брат князя Олкгирдов, князь Корыят, держал Новъгородок Литовскии, a y того Корыя НН 4 сыны были: князь Юри, князь Александра, князь Костянтин, князь Федор. И тыи княжата Корятовичи князя л.73. Олкгирдовою О помочю и волею пошли в Подолскую землю ОО, не было еще ни одного города мураваного ни деревеного. Тогды тыи княжата Корятовичи, пришодши в Подолскую землю, вошли и приязнь c отамоны и почали боронити их от татар и дани татаром не почади давати. Напервеи нашли собЂ твержицу на рецЂ, на Смотрычи, и тут собЂ город Смотрыч здЂлали, a в другом мЂсте на Смотры же город Букуту поставил. A потом, ловячи в ловЂх, пригодилося им стадо оленеи наЂхати на том мЂсте, гдЂ теперь Каменицкое мЂсто лежит. л.73об. И тыи княжата розселилися на том мЂсте и город смуровали Каменец, a c того вси городы подолские помуровали и оселилися тыи Корятовичи. A потом один их брат отъЂхал до угоръского короля, князь Костянтин, и так умер, a князь Юря волохо†убили, a князя Александра татарове убили. И как тЂх трех братов не стало, и по них четвертыи брат в Лит†держал Новъгородок, князь Федор, и к тому еще держал Гомеи. И шедши c литовъским воиском засядет Подолскую землю к ЛитвЂ.
 
K

Kryvonis

Цензор
Мацей Стрыйковский:
Використавши внутрішні татарські поганські міжусобиці й вбивства, коли билося саме зло, багато руських князів, таких як Симеон Іванович Тверський і великий князь московський Димитрій, кілька разів розгромивши татарські війська, скинули зі своєї шиї ярмо, що на їхніх предків 6845 року від створення світу був наклав хан Батий, повернувши попередні вольності.
У той час перекопські й кримські татари володіли Дикими Полями, що широко простяглися далеко за Києвом, та всім Поділлям, що межує з литовськими землями. У цих краях, де мешкали русини, вони утримували своїх баскаків або отаманів, наче старост, котрі збирали з них данину й на свій розсуд розпоряджалися християнами русинами як своїми підданими, частими нападами на литовські володіння чинили великі кривди Ольгердові. Через те 1331 року від народження Христа Ольгерд, уклавши на два роки угоду про мир з прусськими і ліфляндськими хрестоносцями, виправився у похід в Дикі Поля проти татар. З ним вирушили також чотири його племінники, сини новогрудського князя Коріата, княжичі Олександр, Костянтин, Юрій та Федір. І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води, то побачили в полі велику татарську орду з трьома царками, поділену на три загони. Один загін вів султан Кутлубах, другий очолював Качибей-Керей, а третім командував султан Дімейтер. Ольгерд, побачивши, що татари готові до бою, вишикував своїх у шість вигнутих загонів, по-різному їх з боків та на чоло розсадивши, так щоб татари, як задумали, не могли їх оточити у звичайних сутичках та заподіяти шкоди стрілами.
Татари з шаленим завзяттям розпочали бій, засипавши литву густим залізним градом з луків, сточили кілька сутичок, але завдали мало втрат через правильний її шик та швидке маневрування. А литва з русинами враз з шаблями та списами наскочили на них і в рукопашному бою прорвали лобові частини та змішали їм танці півколом, а інші, особливо новогрудці з Коріатовичами, з самострілів з стрілами наскочили з боків й довгими списами скидали їх із сідел, наче вітер снопи в бурю. Не змігши довше витримати лобового натиску литви, татари почали мішатися та перелякані тікати в розлогі поля. На побоїщі залишилися вбиті три їхні царки: Кутлубах, Качибей (від імені якого назване Качибейським солоне озеро в Диких Полях по дорозі як йти до Очакова) і султан Дімейтер, та разом з ними дуже багато мурз й уланів. Також скрізь по полях і в ріках лежало повно татарських трупів.Потім після цієї звитяги литва й русини забрали кілька десятків стад коней та верблюдів і багато кошів або обозів, в котрих татари, кочуючи, звикли возити з собою усе майно. Вони звільнили від татар Торговицю, залишки мурів якої ще й сьогодні стоять в гирлі ріки Богу, Білу Церкву, Звенигород і всі поля аж за Очаків, від Києва і Путивля аж до гирла Дону, та виплошили їх аж до Волги, а інших до Кафи й Азова і Криму, в середину Таврії або Перекопу, загнали. Потім з перемогою вони повернулися на Поділля, де в той час, як нині в Перекопі, теж мешкали татари, підкоривши та поневоливши русинів, їх, що не мали вождів ані царя, Ольгерд теж легко розгромив та вигнав з Подільського краю, так що ледве мала їх частина втекла через Дністер над Чорне море і до Перекопу. Вони потім оселилися в Добруджанських степах за Дунаєм на Турецькому гостинцю, котрим і ми їхали через орду тих добруджанських татар біля Облучиці й Сілістрії. Більша частина їх розмовляє слов'янською мовою та займається господарством. Нас вони радо приймали і частували виноградом та солодкими кавунами, а коли я їх запитував самі розповідали, що їхні предки з Поділля були вигнані литвою. Але повернемося до розповіді. Коли Ольгерд одержав славну перемогу над татарами і, очистивши від розбою всі степи, що віддавна належали Києву, він з частиною добре заслуженого війська повернувся до Литви, а другу частину залишив на Поділлі на чолі зі своїми племінниками новогрудськими князями Коріатовичами: Олександром, Костянтином і Юрієм і доручив їм та дав під їхню владу і панування всі суміжні з Поділлям руські країни, бо вони добре заслужилися в тій татарській війні.
Macej Stryjkowski. Kronika Polska, Litewska, Žmódzka і wszystkiej Rusi. Warszawa, 1846. – T.2. – S. 6-7. Перевод Ф.Шабульдо.
 
K

Kryvonis

Цензор
Густынская летопись: В лeто 6870... В сіє лeто Ольгерд побeди трех царков Татарских из ордами их, си єсть, Котлубаха, Качзея, Дмитра; и оттоли от Подоля изгна власть Татарскую. Сей Олгерд и иныя Рускія державы во власть свою пріят, и Кіев под Федором князем взят, и посади в нем Володымера сына своего, и нача над сими владeти, им же отци его дань даяху.
Густинская летопись // Полное собрание русских летописей. – Т.2. – СПб., 1843. – С. 350.
 
K

Kryvonis

Цензор
Слуцкая и супрасльская летописи
Коли господаремь был на литовьскои земли князь великий Олгирд и, шедь в поле с литовьским воискомь, побиль татар на Синеи воде, трех братовь: князя Хачебея а Кутлубуга и Дмитрия. А тыи трии браты Татарьское земли, отчичи и дедичи Подольскои земли, а отт них заведали атамани и боискаки, приеждючи от тыхь атамоновь, имовали с Подольскои земли дан. А брат великого князя Ольгирдов держаль Новгородокь Литовьскии, князь Корьять, а у него бьли 4 сьны: князь Юрьи, князь Александр, князь Костяньтинь, князь Феодор. Ино тыи княжятя Коръятевечи три браты: князь Юръи а князь Александр князь Костентин и князь Феодор со князя великого Олгирдовым презволением и с помочию Литовския земли пошли в Подольскую землю. И тогды в Подолскои земли не быль ни один город ни деревомь рубленого, а ни каменем будованого. И тогды тые княжята Корятовичи, пришед в Подольскую землю, и вошли у приязнь со атаманы, почали боронити Подольскую землю от татарь и боскакам выхода не почали давати. И напервеи нашли собе твержю на реке на Смотричи, тут пак собе нарядили город Смотрич, а у другомь месте были черници у горе, и в томь месте угонили много оленеи в тот остров, кдь нынe Каменское мeсто лежить, и посекши лeс город муровали Каменець, а ис того вси Подолски городы умуровали и всю землю Подолскую осели.
Слуцкая летопись // Полное собрание русских летописей. – Т.35: Супрасльская летопись // Там же. – С. 66.
 
K

Kryvonis

Цензор
Рогожский летописец:
Въ лeто 6871… Того же лета Литва взяли Коршевъ и сотворишас[я] мятежи и тягота людемъ по всеи земли. Тое же осени Олгрд Синю воду и Бeлобережїе повоевалъ.
Рогожский летописец // Полное собрание русских летописей. – Т. 15. –Вып. 1. – М., 1965. – Стб. 75.
Никоновская летопись:
Въ лeто 6871... Того же лета Литва взяша Коршеву. Того же лeта князь великій литовскій Ольгерд Гедименович Синюю воду и Бeлобережіє повоєва.
Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летопи-
сью // Полное собрание русских летописей. – Т. 11. – СПб., 1879 (перевид.: М. 1965. – С. 2).
 
K

Kryvonis

Цензор
Оригинал Мацея Меховского -
Miechowita M. Historia Delle Due Sarmatie di Mattheo Di Micheovo, Dottor Fisico, Et Canonico Cracoviense, Tradotta Per Il Signore Annibal Maggi. Con La Tavola Delle Cose Notabili. Venezia, 1561
http://www.dbc.wroc.pl/dlibra/doccontent?id=2833&dirids=1
Miechowita M. Chronica polonorum. Kraków, 1986 [факсіміле выдання 1521 г.]
http://polona.pl/dlibra/doccontent2?id=9700&dirids=1
Перевод на русский - http://www.vostlit.info/Texts/rus15/Mehovskij/frametext1.htm
http://www.vostlit.info/Texts/rus15/Mehovskij/frametext2.htm
 
K

Kryvonis

Цензор
Летопись Красинского
О Подольскои земли
Коли пак князь вЂликыи Витовт поехал з Литвы до великого Луцка, a князь вЂликыи Олькгирд пошол в полЂ з литовским воиском и побил татаров на Синеи ВодЂ, убил трех братов, татарьских князеи, Хачебея, Сакутлубуга a Дмитрея. A тыи тры браты, татарские князи, отчичи и дЂдичи Подолское земли были, a завЂдали от них отаманы, a приежчаючи у-в отаманов дань бирали c Подолское земли. A брат князя Олкгирдов, князь Корят, держал Новгородок Литовскии, a в того князя Корята чотыри сыны были: князь Юреи a князь Олександро, a князь Костянтин, a князь Федор. И тыи княжата Корятовичи c князя Олкгирдовою волею и c помочю пошли y Подолскую землю. A тогды y Подолскои земли нЂ было еще ни одного города мурованаго a ни деревяного. И тогды тые княжата Корятовичи, пришод y Подольскую землю, и вошли y приязнь со атаманы и почали их боронити от татар и дани татаром не почали давати. И напервеи нашли собЂ твержицу на рЂце на Смотричи, и тут собЂ город Смотричь поставили, a на другом мЂстЂ на Смотричи в горЂ чернци жили, и они в том мЂстЂ город Бакоту поставили. A потом, ловячи л.83. в ловех, пригодилося им много оленеи наехати на том мЂсте, гдЂ тепер Каменецкое мЂсто лЂжить. И тыи княжата, розсекши лЂс, на том мЂсте город змуровали Каменець, a c того вси Подолекие Х муровали и вси Подолские городы осели тыи Корятовичи. A потом один их брат поехал до угорского короля, кпязь Костянтин, и там умер, a князя Юрья волохо†убили, a князя Александра татаро†убили.
 
K

Kryvonis

Цензор
Хроника Литовская и Жмойтская
Року 1332 Ь. Олгерд, постановивши примире на д†лЂтЂ з крижаками прускими и листанскими Э 48, выправился против татаров Ю в Поля Дикие 49; тягнули теж з ним и чотыри его сыновци 50 Кориятовичи: Александр 51, Константин 52, Юрий, Феодор — Корията 53, князя новгородского сынове. A гды пришли до Синей Воды, минувши Канев и Черкасы, указалася им в полю великая орда з трома цариками на три обозы роздЂленныи 54, то есть Котлубая, Катибея, Бекера и Дмитра солтана. То обачивши, Олгерд, же до войны готовы татаре, розшиковал войско свое на шесть гуфов закривленых з боков и на чоло розсадивши, абы их татаре танцами звыклыми огорнути и стрЂлами шкодити не могли. A потом з великою запалчивостю татаре град желЂзный з луков на литву густо пустили, але им стрелбою не зашкодили, для порядного ушикованя и прудкого розступеня 55. Литва зас з русю скочила зараз з копиями и шаблями, потыкаючися, чоло им перервали и танцы помешали 56, другие зас з куш белтами, a звлаща новогорожане з Кориятовичами Я 57 валили их з коней, натираючи на них з боков, летали 58 не иначей як снопы от гвалтовного вЂтру татаре розбурены, a не могучи болш лит†на чолЂ вытрвати, почали мЂшатися и утЂкати по широких А полях Б. Там же цариков их трох: Котлубая, Катибея, Бекера — забито, от которогр и теперь есть озеро в Диких Полях названое Катибейское, идучи ку Очакову; при них тежь 58А и Димитрий солтан. Мурзов и уланов побито В 59 велми много, трупов тежь 59А татарских полны поля и рЂки были, стад килкадесят Г, верблюдов, обозы их, в которых всю маетность звыкли свою татаре з паши на пашу возити. л.474об. Литва з русью по том звитязст†забрали Торговицу Д, котрой еще и теперь в полях мури на устю Бугу Е 60 рЂки 60А стоят, Белую Церковь, Звиногород и вси поля аж за Очаков, от Киева, a от Путивля аж до устя Дону от татаров волно учинили и отстрашили Ж 61 аж до Волги, a других в Кафу и ку Азову и Криму загнали, потым до Подоля назад З тягнули, где тежь 61А татаре в ПерекопЂ мешкали; снадно Олгерд потлумил, выбил и роспорошил и выстрашил 62 с 62А Подолских краев, иж ледво часть их през ДнЂпр утекла на 62Б Чорное море и до Перекопу. A гды так славное звитязство Олгерд над татарами одержал, и всЂ поля до Киева здавна належачие от их лотровства очистил, вернулся до Литвы з частю войска своего, a другую часть в Подолю оставил, над которым войском преложил сыновцов своих, князей новгородских Кориятовичов 63: Александра, Константина И 64, Юрья 64А и Феодора, и вси краины Руские c Подолем поручил им и дал в пановане. A иж замков на той час в Подолю не было жадных, a любо и были, теды от татаров збуреными зостали, теды Кориатовичи 65, княжата литовские, збудовали замок в прирожоном мЂстцу оборонном, которого Бекотою назвали Й, другий зас замок Смотричь 65А от Смотрича 65АА реки назвали. Потым тые жь Кориатовичи 66, будучи на ловах, убили зубров, еленей, сарн и диких кобыл велми много над рЂкою Смотрицею в том мЂстЂ, 44
где теперь Каменец Подолский. Там, обачивши мЂстце пристойное до замку, праве рукою божиею положеное и збудованое; там збудовали замок и мЂстце 67 славное Каменец Подолский от каменя, скалы, от ХотЂня замку волоского пограничного и от ДнЂстра рЂки миль д†в ровном и хорошом мЂстцу (бо що рукою божею збудовано, то мает быти хорошее), вколо его есть ров прирожоный прикро глубокий през которий 68 Смотричь 68А рЂка К з обудвух сторон обливает, a вколо скалы Л каменистый велми прикрый 69, як утесаный перекоп рЂку М 70 и мЂсто оточует, a от поля ровного 71 широким протягом отлучает, иж гды c поля ити в перекоп до рЂки вверх, здается, як в пропасть Н. A c перекопу зас ку скалЂ каменной, на которой в серединЂ мЂсто лежит, приступ велми трудный, прикрый, бо скалы каменныи, як д†стЂнЂ утЂсаныи; одна брама от замку през мост до мЂста, a другая до Смотрича реки 72—73 в перекоп, там же в перекопЂ на рецЂ суть башты мижи скалами мурованыи О. Замок теж л.475. от мЂста баштами и мурами отлучен, не подло обварованый, але мЂсто самое в лЂпшом положеню 74. Тыи тежь 74А Кориатовичи 75, княжата литовские, замки и иншие на Подолю побудовали, яко то: Браслав, ВЂницу, Межибож, Хмелник, Теребовль — против наЂздом татарским и волоским, c которими 76 ся часто угоняли 77, нижли Подоле в той час успокоили.
 
K

Kryvonis

Цензор
"Синьоводська битва 1362 року в контексті середньовічної історії Східної Європи"
http://ukrainalithuanica.blogspot.com/2012/06/1362.html
6–7 червня 2012 року на базі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка відбулася Міжнародна наукова конференція «Синьоводська битва 1362 року в контексті середньовічної історії Східної Європи».
Археологічні розкопки 16 сезонів с. Торговиці Новоархангельського району Кіровоградської області дають підстави вченим стверджувати, що битва на Синіх Водах 1362 р. відбулася на території указаного населеного пункту, який у XIV ст. був золотоординським містом.
Теми доповідей, які були виголошені під час роботи конференції:
Моця О.П., Рафальський О.О. «Битва на Синіх Водах і її місце в середньовічній історії Європи»
Козир І.А. «Торговицький археологічний комплекс та проблема локалізації Синьоводської битви»
Біляєва С.О. «Деякі дискусійні питання розвитку південноруських земель XII–XIV ст. (у контексті наслідків Синьоводської битви 1362 р.)»
Крамаровский М.Г. «Оборонительный комплекс Солхата 1375–1380 гг. Опыт интерпретации»
Нарожный Е.И. «О «Петровском кладе» на Кубани»
Терський С.В. «Матеріальна культура волинських міст у XIV–XV ст.: археологічний аспект»
Кіян О.І. «Концепт Синьоводської битви в історіографії київської школи В.Б. Антоновича»
Возний І.П. «Взяття Чорнівського городища монголо-татарами 1241 року»
Чорний О.В. «Історична географія Правобережної України середини XIV століття в контексті битви на Синіх Водах»
Єльников М.В. «Золотоординські міста нижнього Подніпров’я і північно-західного Приазов’я: ступін та перспективи дослідження»
Івангородський К.В. «Етногенез кримських татар та етносоціальний вимір становлення Кримського ханства (XIII–XV ст.)»
Брайченко О.Д. «Сині Води в усній народній та художній творчості»
Печенюк І.С., Соколюк С.М. «Синьоводська битва та її місце у воєнній історії України»
Нечаїв С.В. «Битва на Синій Воді 1362 року в історичній долі України-Руси»
Литвин С.Х. «Історичні джерела – ключ до локалізації місця Синьоводської битви 1362 року»
Бережинский В.Г. «К вопросу о методике экспериментальной реконструкции завязки, ведения и исхода Синеводской битвы»
Готун І.А., Гунь М.О., Сухонос А.М. «Південні київські передмістя в епоху Синьоводської битви (на прикладі селища Ходосівка-Рославське)»
Дорош М.Н. Особливості та маршрут походу військ князя Ольгерда в контексті Синьоводської битви 1362 року»
Івакін В.Г. «Могильники Києво-Подолу XIII–XVI ст. за даними археологічних досліджень»
Проскурова С.В. «Українознавчий аспект соціокультурного освоєння українцями «Дикого поля» в XIV–XVI століттях»
Непомящих В.Ю. «Дослідження оборонних украплень городища в урочищі Бабина Гора (за результатами археологічних розкопок 2011 року в м. Олевськ Житомирської області)»
Федорук А.В. «Роль князів з династії Гедиміновичів у появі та використанні вогнепальної зброї в руських землях наприкінці XIV – першої половини XV ст.»
Блануца А.В. «Старости/намісники в «окраїнних» прикордонних замках кінця XV – середини XVI ст.»
Капустін К.М. «Київська земля в середині XIII–XV ст.»
Кедун І.С. «Післямонгольський Новгород-Сіверський за матеріалами археологічних досліджень»
Михайлюк Ю.М. «Українське міщанство литовської доби у візії М. Довнар-Запольського»
Моця Б.О. Охорона кордонів на Україні в другій половині XIII–XVІ ст.»
Панишко С.Д. «Найдавніші лицарські двори Волині»
Петраускас А.В. «До питання експериментального відтворення сиродутного способу отримання заліза»
Ясновська Л.В. «Давньоруське керамічне виробництво Чернігівщини»
Карашевич І. В. «Застосування гіс-технологій для вивчення ансамбл Аккерманської фортеці»
Сичов М.В. «До питання про біоархеологічну реконструкцію Торговицького золотоординського комплексу»
 
K

Kryvonis

Цензор
650-ąsias Mėlynųjų Vandenų mūšio metines VDU paminės tarptautine moksline konferencija
hmf.vdu.lt
http://hmf.vdu.lt/ivykiai/650-asias-melynu...ne-konferencija
2012 m. gegužės 24-26 dienomis Kaune ir Trakuose vyks tarptautinė mokslinė konferencija „Vidurio Rytų Europa mūšio prie Mėlynųjų Vandenų metu“, skirta 650-osioms Mėlynųjų Vandenų mūšio metinėms paminėti.

Konferenciją organizuoja VDU Humanitarinių mokslų fakulteto Istorijos katedra, Lietuvos istorijos institutas, Krokuvos Jogailaičių universiteto Istorijos institutas bei "Colloquia Russica".

Konferenciją globoja LR Užsienio reikalų ministras Audronius Ažubalis.

Tris dienas vyksianti mokslinė konferencija sukvietė gausų būrį Vidurio ir Rytų Europos mokslininkų.

Konferencijoje bus analizuojamas totorių veiksnys regione iki Mėlynųjų Vandenų mūšio, diskutuojama apie šaltiniotyrines Mėlynųjų Vandenų mūšio ir su juo susijusio istorinio konteksto problemas, analizuojamas pats mūšis karinės strategijos, karo meno, vidaus ir užsienio politikos aspektais, galiausiai istorikai mėgins įvertinti Mėlynųjų Vandenų mūšio pasekmes regionui bei atkreipti dėmesį į daugelį kitų Vidurio Rytų Europos istorinių problemų.

Mėlynųjų Vandenų mūšis vyko 1362 metais tarp Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės kariuomenės ir Aukso ordos prie Mėlynųjų Vandenų. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės kariuomenei vadovavo Lietuvos didysis kunigaikštis Algirdas. Aukso ordos pajėgos buvo sumuštos, jos valdos iki Baltosios pakrantės tarp Dniepro žemupio ir Pietų Bugo žiočių nuniokotos. Išvaduotą Podolę Algirdas atidavė valdyti Karijotaičiams, o Kijevą – vyriausiajam sūnui Vladimirui. Mėlynųjų Vandenų mūšis vertintinas, kaip pirmasis didelis mongolų-totorių pralaimėjimas Rytų Europoje.

Konferencijos programą rasite čia.

Maloniai kviečiame dalyvauti.
 
K

Kryvonis

Цензор
Mūšis prie Mėlynųjų Vandenų: konferencijos programa
Vidurio rytų Europa mūšio prie Mėlynųjų Vandenų metu
http://baltasisvaiduoklis.popo.lt/2012/05/...cijos-programa/
Tarptautinė mokslinė konferencija skiriama 650-osioms Mėlynųjų Vandenų mūšio metinėms

Konferenciją organizuoja

Vytauto Didžiojo Universitetas

Lietuvos istorijos institutas

Instytut Historii Uniwersytetu Jagiellońskiego

«Colloquia Russica»

Konferencijos globėjas – Lietuvos Respublikos Užsienio Reikalų Ministras Audronius Ažubalis

2012 m. gegužės 24 ir 26 dienomis, VDU Mažojoje salėje, S. Daukanto g., 28, Kaunas

2012 m. gegužės 25 d. išvažiuojamasis posėdis Trakų istorijos muziejuje, pilies bokšto salėje

Konferencijos programa

2012 m. gegužės 24 dieną, ketvirtadienį,

VDU Mažojoje salėje, S. Daukanto g., 28, Kaunas

08.30–10.00 Konferencijos dalyvių registracija

10.00 Konferencijos atidarymas

Vytauto Didžiojo Universiteto Rektoriaus prof. Zigmo Lydekos sveikinimo žodis.

Lietuvos Užsienio Reikalų Ministro Audroniaus Ažubalio sveikinimo žodis.

Ukrainos Ambasadoriaus Lietuvoje Valerij Žovtenko sveikinimo žodis.

Kauno miesto Mero Andriaus Kupčinsko sveikinimo žodis.

Lietuvos Istorijos Instituto Direktoriaus Pavaduotojos dr. Zitos Medišauskienės sveikinimo žodis.

10.40–11.30 Plenarinis posėdis. Moderuoja – Vytas Jankauskas.

10.50–11.10

Феликс Шабульдо (Киев),

Mėlynųjų Vandenų mūšio tyrimų apibendrinimai

Итоги изучения Синеводской битвы

11.10–11.30

Jūratė Kiaupienė (Kaunas),

Regionas 1362–1569 m. geopolitiniame ir geokultūriniame kontekste

11.30–12.00 Kavos petrauka

12.00–13.00 Knygos „Jogailos ir Vytauto laikai“ pristatymas

13.00–15.00

Lietuvos Respublikos Užsienio Reikalų Ministro Audroniaus Ažubalio priėmimas konferencijos dalyviams

15.00–16.40 I-oji sesija, „Totorių veiksnys regione iki Mėlynųjų Vandenų mūšio“, moderuoja Zigmantas Kiaupa

15.00–15.20

Marius Ščavinskas (Klaipėda),

„Saracėnai – mongolai – totoriai“ Kryžiaus karų sūpuoklėse XII–XIII a.

15.20–15.40

Алексей Мартынюк (Минск),

Totoriai Viduramžių minatiūrose: priešai, kaimynai, sąjungininkai

Татары в средневековой миниатюре: враги, соседи, союзники

15.40–16.00

Виталий Нагирный (Kraków),

Lietuva Haličo-Voluinės kunigaikščių užsienio politikoje paskutiniaisiais Danilo Romanovičiaus valdymo metais

Литва во внешней политикие галицко-волынских князей в последние годы правления Даниила Романовича

16.00–16.20

Леонтий Войтович (Львов),

Kunigaikščio Levo Danilovičiaus politika Lietuvos atžvilgiu

Литовская политика князя Льва Даниловича

16.20–16.40 Diskusija

16.40–17.00 Kavos petrauka

17.00–18.50 II-oji sesija. „Šaltiniotyrinės mūšio problemos“, moderuoja Lidia Korczak

17.00–17.20

Dariusz Dąbrowski (Bydgoszcz),

Taip eita iki Mėlynųjų Vandenų. Aprie lietuvių ir mongolų priešpriešos ištakas dėl valdžios Rusioje. Rinktinės Romanovičių Baltiškosios politikos problemos

Nim doszło do Sinych Wód. U źródeł rywalizacji litewsko – mongolskiej o panowanie nad ziemiami ruskimi. Wybrane zagadnienia z polityki bałtyckiej Romanowiczów

17.20–17.40

Romas Batūra (Vilnius),

Šaltiniotyriniai Mėlynųjų Vandenų aspektai

17.40–18.00

Сергей Полехов (Москва),

„Pasakojimo apie Podolę” šaltiniotyrinės vertės problema

W sprawie wartości źródłowej “Opowieści o Podolu”

18.00–18.20

Laima Bucevičiūtė (Kaunas),

Mėlynieji Vandenys istorinės kartografijos kontekste

18.20–18.50 Diskusija ir pirmosios dienos apibendrinimas.

2012 m. gegužės 25 d., penktadienis (Trakai), Trakų istorijos muziejus

„Mėlynųjų Vandenų mūšis“

10.00–11.20 III-oji sesija, moderuoja Виталий Нагирный

10.00–10.20

Алена Любая (Минск),

Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės ir Ordos tarpusavio santykiai (XIII amžiaus vidurys- XVI a. vidurys)

Взаимоотношение Великого княжества Литовского с Ордой (середина XIII – середина XIV вв.)

10.20–10.40

Юрий Довган (Ивано-Франковск),

Totorių karinės taktikos evoliucija XIV – XV amžiuose

Эволюция военной тактики татар в ХІV–ХV столетиях

10.40–11.00

Борис Черкас (Киев),

1362 metų Mėlynųjų Vandenų mūšis vakarinių Aukso Ordos (Muvalo sparno) ulusų politinės istorijos kontekste didžiosios krizės laikais

Cиневодская битва 1362 г. в контексте политической истории западных улусов Золотой Орды (Крыло Мувала) во время „Великой Замятни”

11.00-11.20

Сергей Бочаров (Симферополь),

Mūšis prie Mėlynųjų Vandenų ir Aukso Ordos Krymo ulusas

Битва на Синей Воде и Крымский улус Золотой Орды

11.20-11.40

Андрей Федорук (Черновцы),

Mūšiai prie Mėlynųjų Vandenų (1362 m.) ir prie Dono (1380 m.): lyginamoji karo meno analizė

Битвы на Синих Водах (1362 г.) и на Дону (1380 г.): сравнительный анализ военного искусства

11.40–12.00 Diskusija

12.00–13.00 Pietūs



13.00–15.20 IV-oji sesija. Moderuoja Борис Черкас

13.00–13.20

Елена Русина (Киев),

Istorinės atminties konstravimas Ukrainoje: Mūšis prie Mėlynųjų Vandenų

Конструирование исторической памяти в Украине: Битва на Синих Водах

13.20–13.40

Андрей Масловский (Азов),

Dešniosios Dono pakrantės klajokliai XIV a. Ir Aukso Ordos miestai

Кочевники Донского правобережья XIV в. и города Золотой Орды

13.40–14.00

Андрей Любый (Минск),

Polocko kunigaikščio Andriaus Algirdaičio totorių „karas“

Татарская „война” князя Андрея Ольгердовича Полоцкого

14.00–14.20

Vytas Jankauskas (Kaunas),

Karijotaičių valdžia Podolėje po Mėlynųjų Vandenų mūšio

14.20–14.40

Николай Русев (Кишинёв),

Karpatų – Dniestro žemių valdytojai po Mėlynųjų Vandenų mūšio

Правители Карпато-Днестровских земель после битвы у Синих Вод

14.40–15.00 Diskusija

15.00 Ekskursija Trakų pilyje ir sugrįžimas į Kauną.

2012 m. gegužės 26 d., šeštadienis (VDU, Kaunas)



„Ilgalaikės Mėlynųjų Vandenų mūšio pasėkmės ir regionas”



09.00–10.20 V-oji sesija, moderuoja Jūratė Kiaupienė

09.00–09.20

Artūras Dubonis (Vilnius),

Kas buvo Aukštaitija XIV a.?

09.20–09.40

Rimvydas Petrauskas (Vilnius),

Gediminaičių pasaulis: tarptautinės politikos ir diplomatinės veiklos formos bei galimybės XIV a. antroje pusėje

09.40–10.00

Lidia Korczak (Kraków),

Totorių pasaulio įtaką Lietuvos ir Lenkijos priešpriešai Rusioje antroje XIV amžiaus pusėje

Wpływ świata tatarskiego na rywalizację Litwy i Polski o Ruś w 2. połowie XIV wieku

10.00–10.20

Jan Tęgowski (Białystok),

Algirdaičiai, Duckiai ir Alšėniškiai, arba dar kartą Sofijos, ketvirtosios karaliaus Vladislovo Jogailos žmonos, kilmės klausimu

Olgiredowicze, Druccy i Holszańscy, czyli jeszcze w sprawie pochodzenia Zofii, czwartej żony króla Władysława Jagiełly

10.20–10.40 Diskusija

10.40–12.00 Pietūs

12.00–14.50 VI-oji sesija, moderuoja Laima Bucevičiūtė

12.00–12.20

Ярослав Пилипчук (Киев),

Separatizmas Aukso Ordoje (europietiškasis vektorius, XIV – XV amžius)

Сепаратизм в Золотой Орде (европейский вектор, XIV–XV века)

12.20–12.40

Stephen C. Rowell (Vilnius),

XV a. LDK ir totorių santykiai Bažnyčios akimis: prielaida ir poveikis

12.40–13.00

Marius Sirutavičius (Kaunas),

Totorių problema ir krikščioniška vienybė LDK ir Maskvos valstybės diplomatinių derybų retorikoje XV a. pab. – XVI a. vid.

13.00–13.20

Tomas Čelkis (Vilnius),

XIV–XVI a. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės sienų samprata stepių regione

13.20–13.50 Diskusija ir trečiosios dienos apibendrinimas

13.50–14.20 Kavos petrauka

14.20–Konferencijos uždarymas



Mokslinis komitetas:

prof. habil. dr. Dariusz Dąbrowski

dr. Juriy Dovgan

prof. dr. Zigmantas Kiaupa (pirmininkas)

habil. dr. Lidia Korczak

doc. dr. Pranas Janauskas

dr. Vytas Jankauskas (sekretorius)

dr. Witaliy Nagirniy (sekretorius)

doc. dr. Ramunė Šmigelskytė – Stukienė

Organizacinis komitetas:

dr. Vitalija Kasperavičiūtė

dr. Laima Bucevičiūtė

Laurynas Šedvydis

Brigita Tranavičiūtė
 
K

Kryvonis

Цензор
О месте битвы на Синих Водах
Козир Ірина - До проблеми локалізації Синьоводської битви // Воєнна історія. № 4 (58). К., 2011. С. 44-52
Гальчак Сергій - Вітчизняна та зарубіжна історіографія щодо місця Синьоводської битви // Воєнна історія. № 4 (58). К., 2011. С. 53-56
Чорний Олександр - Ідентифікація літописних географічних орієнтирів Синьоводської битви 1362 року // Воєнна історія. № 4 (58). К., 2011. С. 72-79
http://warhistory.ukrlife.org/4_2011.pdf
 
V

VANO

Цензор
Kryvonis сказал(а):
О локализации битвы на Синих Водах новая статья И. Козыр и О. Черного
http://histans.com/JournALL/journal/2012/2/3.pdf
Нажмите, чтобы раскрыть...
А почему авторы по русски не пишут? Количество читателей сразу бы увеличилось. Ведь они должны быть заинтересованы в расширении читательской аудитории.
 
K

Kryvonis

Цензор
А еще больше людей поймут английский язык. Журнал УИЖ (Украинский Исторический Журнал) украинский, а украинский язык единственный государственный язык в Украине, как у вас в России русский язык. Есть и региональные языки, но ими пользуються в регионах со значительными национальными меньшинствами (в России это языки, которые используються на автономных республиках и краях). Если статья выходит в России то она как правило на русском. Если статья выходит в Украине то она как правило на украинском. В статьях есть аннотации на русском и английском языках.
Украинский язык не сложный. Его русскоязычным можно понять. Это не эстонский и не латвийский. На крайний случай можно использовать онлайн-переводчик.
 
Для ответа нужно войти/зарегистрироваться
Верх