Кстати, где-то раньше Ланселот рекомендовал мне по истории Украины современную работу:
Наталія Яковенко
НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст.
Я посмотрел - там, оказывается, Рюрик вообще не упоминается, видимо автор считает, что ладожский и новгородский князь к Украине не имеет отношения.
А в остальном - там всё нормально, первые русские князья - скандинавы:
"Передовсім вони стосуються відносин між варягами-русами і слов’янським населенням.
Розчинення скандинавського елементу в слов’янській стихії відбувалося
передовсім завдяки переходові дружинників-варягів на місцеву мову й
місцевий побут. Розмиванню відособленості норманської знаті,
сконцентрованої довкола князя, сприяло те, що слов’янська племінна верхівка
теж поволі вливалася до складу княжого оточення, прискорюючи
“ослов'янення” скандинавів завдяки приватним, а особливо шлюбним зв’язкам.
Наскільки далеко цей процес посунувся наприкінці Х ст., видно хоча б з того,
що син Ігоря [Inqvar] та Ольги [Helqe] став першим князем, який носив
слов’янське ім’я – Святослав. Припускають, що двомовність, тобто вживання
нарівні слов’янської і руської (себто шведської) мов найдовше затрималось у
вищих колах – на княжому дворі та серед наближених князя. Що ж стосується
княжої дружини, то вона вже на середину Х ст. була поліетнічною. Так, якщо в
угоді Олега з греками 911 р. від народу руського... сущих русів виступають
лише особи зі скандинавськими іменами (як Карл, Інѓельд, Фарлоф, Руальд
тощо), то в аналогічній угоді Ігоря 944 р. серед послів, які завіряли її клятвою,
вперше поруч зі скандинавами згадуються люди зі слов’янськими,
балтійськими та фінськими іменами. Характерно, однак, що політонім Русь
поширюється і на них: в угоді їх названо од народу руського посли й купці. В
цілому ж “скандинавський слід” у місцевій культурній традиції маловиразний."